Вирішила цього разу поговорити про розкіш. Що вона для мене означає. Що для мене являється розкішшю.

Мабуть, спершу поговорю, що для мене не є розкіш.

Розкіш — для мене це не про гроші. І на що їх можна витрачати. І це не про те на що в мене є гроші, чи немає.

Отже, спершу скажу, що розкіш для мене це не одяг. Не якийсь брендовий одяг. Це не розкіш, а багатство. Хоча, якщо подумати, то в повсякденному житті, я не бачу причини носити якийсь брендовий одяг. Я люблю носити простий одяг, який зручний, та який не шкода порвати чи забруднити. Весь такий одяг в мене з секондхенду, чи мені їх віддали мої родичі. А ось на якісь події можна, чи навіть круто, щоб був гарний одяг. В мене є гарні сукні, які я спеціально для цього купляла. Ось так.

Трохи думаю, і розумію, що розкіш для мене це модний, а головніше — стильний одяг. Тому, що мені здається, що я не вмію добре все підбирати по кольору. Я навіть не знаю, по чому ще можна підбирати одяг. Тому, так. Це для мене вже розкіш. Гарно, стильний підібраний одяг на різні події.

Що ще розкіш? Техніка — це просто робочі інструменти. В мене є ноутбук, а він не новий, а вже використаний. Проте мені добре. Я можу писати скільки забажаю. Тому так, це не розкіш та не багатство, а інструмент. І тому тут головне, щоб все працювало.

Що ще в розкіш заносять? Згадала. Коштовності та всякі прикраси. Насправді я всі ці штуки не люблю на собі. Тому для інших — це може бути розкіш, а для мене це простота. Багатство, яке не зовсім потрібне. Без якого можна спокійно обійтися. Єдине про що я мрію — це золоте кільце з чорним каменем. Я хочу ось таку прикрасу. І саме для мене, ця прикраса є проявом розкоші, а не багатство.

Більше нічого не можу згадати. Тому перейду до іншої сторони цієї теми.

В книзі “Шлях митця” Джулії Кемерон написано: “Що дарує вам справжню радість? Саме це запитання потрібно ставити собі, обмірковуючи розкіш, і відповідь буде у кожного різна”.

Що ж давайте, я спробую віднайти саме таку розкіш. В такому випадку, саме каву буде проявом такої розкоші. І не просто кава, а можливість її спокійно випити та насолодитися смаком.

Для мене два роки кава була недосяжністю через погане здоров’я. Я зовсім її не могла пити. І від цього ставало так сумно. Проте я не здавалася та весь час намагалася покращити здоров’я. І ось на цьому моменті я знову можу пити каву.

Одного разу, я зробила собі каву, вийшла на подвір’я, сіла на диван, який стоїть на дворі та в саду. І ось я сиділа, дивилася вперед та дивилася на різні квіти. Вітер обвивав моє тіло, на вулиці було не дуже холодно, можливо тому, що я була тепло вдягнута. І ось в цей момент я зрозуміла, що таке щастя. Неймовірне щастя та що таке життя. Життя — це невеликі моменти, які зупинені в часі та природа навкруги. Це коли ти хочеш жити та бажаєш жити на своїх умовах, а не змирюєшся з тим, що є. Навіть, коли лежиш в ліжку, не можеш місяцями встати, то все одно можна дивитися зранку у вікно та спостерігати за сходом сонця. І це я говорю про власний досвід.

Життя — це краса, яка може бути болючою. Це як троянда зі своїми гарними пелюстками, та своїми болючими колючками.

Життя — це прекрасність.

Життя — це найвища розкіш у світі, яку ми отримуємо автоматично, коли народжуємося.

І коли ми саме живемо, а не існуємо, коли йдемо до своїх цілей, займаємося, тим чим нам подобається, або просто п’ємо чай в тиші, то ми використовуємо на повну потужність ту розкіш, яка нам дана.

Так… Я щось починала з одного, а закінчую з іншого. Ну, нічого страшного. Надіюся вам сподобалася сьогоднішня тема. Наступного разу ще не знаю про що буду говорити, але щось придумую.

Всім мирного неба.