Йосип Бокшай, “Бокораші”
Українське Закарпаття багате на забобони, легенди і магічні традиції. Дослідники відмічають, що у ряді замовлянь від хвороб, негоди або захисних замовляннях простежуються явні дохристиянські мотиви.
Звичайно, існує чимало переказів про закарпатських босоркань, тобто відьом. До босоркань скоріше відносили навчених відьом, які вважалися небезпечнішими, хоча це слово інколи використовували та й використовують на позначення не тільки жінок, але й чоловіків з відьомськими здібностями. Але також широко застосовувалася і народна магія. Тож як багато нам відомо про магічні традиції Закарпаття, як наші предки закохували, проклинали та захищали себе? Спробуємо розібратися.
Про язичницькі витоки ритуалів
Попри те, що магію умовно можна поділили на світлу (в основному захисну), до якої можна було вдаватися звичайним людям (наприклад, щоб не зурочили корову), та темну, багато різних ритуалів були відомі не тільки босорканям - наприклад, приворотна магія. Але і “світлі” ритуали потребують детальнішого розгляду.
Наприклад, П. Світлик наводить наступний ритуал: наречена, шиючи сорочку молодому, вшивала у комір ряндочку з сорочки вже померлого чоловіка і примовляла: "Тоді би сь на мене руку зняв, коли сесь мертвий на свою здойме!". Це класична контагіозна магія (підвид симпатичної магії) за принципом подібності. Таким чином молода убезбечувала себе від домашнього насилля.
З одного боку, ми маємо захисний ритуал, з іншого - у ньому використовується апеляція до світу мертвих, а весільна та поховальна обрядовість перетинаються. Отже, навіть деякі народні ритуали Закарпаття не були цілком охристиянізованими.
У ще одному весільному ритуалі наречена, якщо хоче бути головною у сім’ї, йдучи на оглядини у двір майбутнього чоловіка, звертається до дуба: "Гоп дубе, мій верх туй буде! Як Бог над нами, так я над вами”. Як вважають дослідники, дуб тут уособлює Перуна і загалом є вираженням чоловічого начала.
Таким чином, закарпатська магія цікава тим, що зберегла достатньо багато язичницької символіки навіть у народних ритуалах.
Галина Зубченко, “Гуцульске весілля”
Як добивалися кохання
На Закарпатті була сильна віра у силу перехресть: там могли скидати хвороби або відкупатися від них, але намагалися надовго не затримуватися, щоб чогось не підхопити, та навіть виділяли заросле лісове перехрестя, щоб попередити того, хто буде там проходити.
Багато цікавих ритуалів у своїй дисертації “Міфологічні образи та магічні ритуали в українському фольклорі Закарпаття: етнопсихологічний аспект” наводить Оксана Тиховська*. Звичайно, закарпатці не оминали увагою перехрестя і у любовних ритуалах. З перехресть набирали трохи землі та на заході сонця промовляли: “Так би за мною женихи ходили, як через сесе розпуття ходять. Так би не переставали ходити, як через сесе розпуття не перестають.”
*Далі по тексту любовні та захисні ритуали, а також частина забобонів наводяться з цього дослідження
Для любовної магії також використовували особливі дні, як от Великодень, коли було важливо потягнути за мотузку дзвона, щоб “серце хлопців тягло”. Вірили, що цей ритуал допоможе швидше вийти заміж.
Святочне ворожіння – Микола Пимоненко
А що ж щодо приворотів? Адже не завжди потрібен був абстрактний жоних, інколи дівчина була закохана у когось конкретного. Дівчата процежували через жіночий одяг горілку коханому (а собі - через взуття), щоб він сп’янів від кохання. Або приносили у жертву… кажана, якого клали на мурашник, а пізніше забирала вилкоподібну кісточку, щоб нею привернути кохання парубка, торкнувшись його крадькома. Торкнувшись іншою кісточкою, схожою на граблі, кохання залицяльника, який не подобається, можна було відвернути. Жорстокість цього ритуалу полягає у тому, що тварина мала бути живою. Це характерна риса багатьох приворотів різних народів, де якісь предмети майбутніх чар мали увібрати страждання, щоб так само коханий чи кохана тужили за тим, хто їх привертає.
Для любовних чар також застосовували ключі та замки, щоб “заперти серце”, а також зналися на остудах та розсорках, які застосовували, наприклад, коли одружений чоловік закохувався в іншу жінку.
Про прокльони та силу слова
Для закарпатської магії дуже важливе питання часу. Наприклад, вірили, що є особливі відрізки часу, коли усе промовлене може справдитися. Існує навіть легенда про те, як чоловік, знавши про це, вирішив піти до жінки, яка завжди лаяла своїх дітей, щоб перевірити, що станеться. Але жінка поралася по господарству і мовчала. Чоловік спробував спровокувати її, щоб вона полаялася на дітей, але замість цього жінка відповіла: “Хай би ти замовк”. Через це він втратив свій дар мовлення. Саме тому до слів відносилися з обережністю, бо вірили в їх силу та те, що вони можуть стати правдою.
Лайка до приходу радянської влади не була пов’язана з фізіологічними процесами - прокльони були пов’язані з місцевими віруваннями: людину, наприклад, посилали до галиби, а галибою називали зілля, яке використовували у обряді захоронення. За іншою версією, галибою називали корито, яке використовували для обмивання тіла. Цікаво, що саме слово ґалиба - це мадяризм, який використовувався у значенні “безлад”, “скандал”.
Водночас у прокльонах часто згадується християнська символіка: “Хрест би тебе побив!” У такій лайці хрест стає уособленням божества, яке здатне здійснити справедливий суд, а людина, у свою чергу, ніби залучається божественною допомогою. Паралельно існує і лайка, яка містить звертання не до Бога, а до Чорта. Також жителі Закарпаття лаялися, звертаючись до стихій або небесних світил.
Також на Закарпатті вірили і у силу “злих очей”, що дослідники пов’язують з тим, що деякі люди нібито здатні бачити саму сутність людини, а ще погляд швидкий, як світло, тож може бути небезпечним від певної людини. Щоб визначити, чи є причиною хвороби вроки або злі очі, ворожили на 9 запалених сірниках, які кидали у воду і дивилися, чи випливують. Якщо спливали, то раптову хворобу пояснювали вроками. Щоб позбавитися хвороби у такому випадку зверталися до знахаря, який зазвичай використовував вогонь, воду, замовляння та місця “переходу між світами” (наприклад, воду, яка увібрала хворобу могли виливати на стержень дверей, який якраз і уособлював такий перехід).
Про відвертання від пияцтва та некромантію
Painting by Ukrainian artist Mykola Samokysh. "Запорожці обідають" (Zaporozhian Cossacks having lunch)
Жителі Закарпаття добре знали, що пияцтво - це серйозна проблема. А ще вони знали, що мертві вже не можуть випити горілки - ну, хоча б фізично. Тому з п’яницями боролися за допомогою побутової некромантії: у посуду з горілкою кидали монетку, що полежала у роті помираючої дитини (дитина мала ж бути тої статі, що і п’яниця), або до домовини клали пляшку горілки і забирали її перед тим, як прийде священик і почне відспівувати покійника. В обох випадках цією горілкою напували п’яницю (попередньо, ймовірно, замовлючи її), щоб викликати відразу до спиртного.
На Закарпатті також була сильна віра в упирів та потерчат, які, будучи невпокоєними, могли наробити багато клопоту. І якщо потерчат намагалися символічно охрестити, щоб вони перестали плакати та заспокоїлися, з упирями вважали за потрібне діяти радикально. Якщо когось з недавно померлих підозрювали у тому, що він не впокоївся, його тіло діставали та проводили різноманітні маніпуляції: від вбивання кілка до перевертання або відтинання голови. Як стверджують дослідники, священики намагалися з цим боротися, але не дуже успішно, бо один священик не міг протистояти громаді, яка вирішила розібратися з причинами негоди або стихійних явищ, які, згідно вірувань, і могли викликати упирі.
Навіщо закарпатці бігали голими?
Звичайно, серед українців Закарпаття було поширено і багато захисних ритуалів. Деякі були прив’язані до окремих свят, але є і певні загальні тенденції. Наприклад, на деякі свята господині вдосвіта тричі оббігали хату або хлів, щоб створити таким чином захисний бар’єр, захистити сім’ю або худобу від вроків, злих очей або відьом, які хочуть викрасти молоко.
На Благовіщення жінки бігали босоніж і з розплетеним волоссям, щоб змії не залазили у хату, а потім палили ганчірку у середині кімнати (очевидно, щоб надати захисному колу вогняної сутності).
Івана Купала, фото з відкритих джерел
На Купала коло хати і хліва бігали літні люди, часто - голі, захищаючи господарство від демонічних сил. Можливо, бігання голяка також було пов’язано з уявленнями про цілющі здібності купальскої роси.
На Великодень бігали коло хати з освяченою паскою, а господар намагався якнайшвидше прибігти з паскою додому, щоб усе швидко виросло. Молодиці з паскою швидко перебігали вулицю - щоб діти почали швидко ходити.
Отже, закарпатська магія не тільки доволі самобутня і зберегла сильний зв’язок з язичницькими віруваннями, а й ґрунтується на принципах контагіозності, тобто подібності. Народна магія та забобони глибоко проникли у життя закарпатців, які своїми діями намагалися запрограмувати кращу долю, позбутися хвороб та захистити себе від небажаних явищ. Попри те, що церква засуджувала магію, магія у тих чи інших формах була доволі поширена в Україні, і чимало господинь володіли методиками, щоб протистояти магії відьом самостійно (наприклад, повертати вкрадене молоко або попереджувати його викрадення).