Ми пам’ятаємо сюжети казок ще з дитинства, але навряд можемо їх пояснити з точки зору логіки (хіба що ті, хто мають відповідну освіту). Приміром, чому у казці про Котигорошка жінка завагітніла, з’ївши горох? Чому Івасика-Телесика врятували від змій птахи і явір, на який він заліз? Чого лиса одружилася з паном Коцьким (котом)? Чому Коза-дереза така вередлива? І нащо Колобок втік від баби з дідом і побіг котитися лісом?
Ілюстрації – Л.Ткаченко, “Коза-дереза”, видання 1991 року
Про це я колись писала великий тред, але сьогодні хочу зосередитися саме на сюжетах українських казок. В.Я. Пропп проводить таку різницю між міфом та казкою: “Казка має значення розважальне, міф - сакральне.” Міф лежить в основі світогляду певної спільноти. Проте, як стверджують деякі вчені, казка може бути міфом, що втратив своє первісне значення. Казки теж містять мотив настанови, повчання, проте не використовуються (хоча б серйозно) для пояснення тих чи інших явищ. Розповідаючи казочку про те, чого дме вітер, мама не використовує це як серйозне пояснення чи релігійний сюжет - вона розважає дитину. Проте сюжет казки, можливо, колись міг мати релігійне значення - просто дуже давно.
Казка дуже часто містить мораль, а ще - мотив розплати за певний вчинок. Вчені вважають, що в казки часто зашиті табу, більшість з яких ми не можемо зрозуміти виключно з сюжету казки. І це не кажучи вже про космологічні мотиви, родинно-магічну обрядовість та ще багато усього.
Тож давайте розберемося, що приховують у собі найпопулярніші українські казки.
Івасик-Телесик або недитяча казка про народження та смерть
В походженні добре відомої нам з дитинства казки про Івасика-Телесика дослідники вбачають праслов'янські мотиви.* Лінгвісти звертають уваги на ритуальне-магічне навантаження писень, частина з яких стосується обрядів, а частина може відсилати нас до замовлянь.
Н.А. Назаров. Обрядове походження казкового тексту: «Телесик» з погляду лінгвістики
Ukrainian artist and illustrator Catherine Shtanko
Казка про Телесика має декілька варіантів, але в обох хлопчик народжується з деревинки (або “тельпешника” - звідси, можливо, і назва твору)*. Баба та дід сумують, що в них немає дітей, і дід пропонує покласти у колиску деревинку та колисати її, щоб була хоч якась розвага, але деревинка після бабиної примовки та колисання перетворюється на хлопчика. Як пише Назаров, в різних варіантах цієї казки різних народів ім’я головного героя також має “деревну” етимологію (“теліс” - колода). Народження людини від дерева або деревини - це характерний сюжет для багатьох давніх міфів, особливо народів Балтії. Як пише Т.М. Шевчук, дерево (імовірно, як дерево життя) неодноразово фігурує в українських колискових: тут часто трапляються мотиви колисання на дереві.
Примовка “Люлі-люлі, Телесику, наварила кулешику” - це, вірогідно, фрагмент обряду, який супроводжував народження дитини - “бабина каша”.
* Тут і надалі, окрім зазначених вище та нижче авторів і їх праць, також використовуються тези з підручника “Українознавство” - Таланчука О. М.
Бабина каша — це своєрідна страва на яйцях і маслі, яку за стародавнім звичаєм готувала баба-повитуха, а потім приносила її на хрестини у глиняному горщику, як елемент народних сімейних обрядодійств. Після приходу баби до будинку всі присутні починали торгуватися за право розбити цього горщика. - Вікіпедія
Таку кашу їли запрошені на хрестини гості, зокрема хрещені. Розбивання горщика об ріг столу символізувало народження дитини. Сама каша символізує при цьому дитину, а її символічне “споживання” - прийняття дитини до громади. А баба виступає персоніфікацією предків.
Цей обряд і досі зберігся в окремих регіонах, але кашу готує не повитуха, а господиня дому, і її не розбивають, а просто торгуються за горщик.
Видавництво «Веселка», художниця — Валентина Мельниченко, 1987 рік, скан взятий з треду
Подальший сюжет казки продовжує тему ініціації дитини. Пригоди Телесика - це випробування, які він має пройти на шляху дорослішання. Навіть човник і вода тут не випадкові, адже річка уособлює своєрідний перехід між двома світами або станами. А на думку деяких дослідників (і виходячи з варіацій казки) сам човник може уособлювати… труну.
Отже, Івасик-Телесик перепливає річку на своєму човнику, обманутий хитрою змією. Момент з тим, як змія підробляє материнський голос, щоб заманити Телесика до себе, є теж дуже цікавим. Фольклорист Віктор Давидюк в цьому бачить заборону на розкриття, до якого роду належить людина. Або ж порушення табу на розкриття магічного значення своїх слів.
Ukrainian artist and illustrator Catherine Shtanko
Та Телесику вдається не розгубитися у зміїному лігві та хитрістю заманити у піч замість себе змію. В подібних казках часто є сюжети зі спаленням героя, в чому дослідники бачать і елемент з обряду ініціації, і можливу відсилку до жертвоприношень. Проте Івасик замість себе саджає на лопаті в піч Зміючку (що може бути відсилкою вже до обряду поховання). Також у казці можна прослідкувати розплату за порушення табу мовчання (Івасик хвалиться змії, що вона з’їла свою дочку, і змії починають його наздоганяти), а сама взаємодія зі зміями взагалі, схоже, відбувається в потойбічному світі. Та за допомогою світового дерева (явора) Телесик відривається від переслідувачів, забираючись на його вірхівку. Дерево, що з’єднує різні світи - це дуже популярний образ, і найбільше відомо нам за скандинавською міфологією - мова про Іґґдрасілль. Але вирішальну роль у порятункові Телесика також відіграють птахи, а саме гуси, які підбирають хлопчика на верхівці дерева та відносять до дому, як представники “вищого” світу та медіатори між світами. Таким чином ми маємо нижній світ (світ змій), куди Телесик попав, перепливши річку на човнику (домовині), середній світ, до якого належить Телесик, і вищий світ, звідки приходять птахи. Подібне трисвіття характерне для багатьох українських текстів з міфологічною складовою (наприклад, для “Слова о полку Ігоревім”).
Кожен з елементів казки є амбівалентним і має логічну пару. Казка про Івасика-Телесика - це одночасно і казка про народження, і казка про смерть.
Ось так відома нам з дитинства казочка про Телесика виявляється не такою вже простою, адже і про дитячу обрядовість нам розповідає, і про ініціацію, і навіть про подорож між трьома світами та порушення табу.
Котигорошко - класичний індоєвропейський міфологічний мотив на український манер
Ще один персонаж, який народжується чудернацьким способом - це Котигорошко. Як і у випадку з Івасиком-Телесиком, існує декілька версій цієї казки. У найпопулярнішому варіанті Змій викрадає дівчину, а шестеро її братів, намагаючись визволити сестру, потрапляють у полон. Залишаються лишень самі старенькі, і одного разу, дорогою до річки, баба бачить горошинку, яку з’їдає і від якої вагітніє та народжує надзвичайну дитину - Котигорошка.
Художник Катерина Штанко, Видавництво "Абабагаламага". “100 казок. Найкращі українські народні казки. Том 2”
За іншою версією казки, чоловік відправляється на заробітки, а жінка, яка залишається сама, по дорозі до колодязя бачить горошинки, з’їдає їх і народжує братів Котигорошків. “Ростуть ті сини, як з води йдуть” - це натяк на чарівне, можливо, божественно походження дітей. Взагалі казка про Котигорошка (Котигорошків) просякнута водним символізмом. Так і сама ситуація з колодязем чи річкою типова: у різних казках різних народів пари зустрічаються біля води, закохуються і т.д. Ну а самі горошинки тут символізують родючість, адже саме таке одне із символічних значень гороха.
Казка має ну дуже класичний міфологічний сюжет боротьби героя зі змієм. Адже саме на боротьбу зі Змієм вирушає Котигорошко, щоб повернути своїх братів та сестру. Образ героя Котигорошка, як вважає ряд дослідників, сходить до початкового міфологічного індоєвропейського переказу про незвичайним чином народженого героя, котрий визволяє викрадену дівчину. Цей сюжет може бути добре відомий нам з епосу Рамаяна, де Рама визволяв свою дружину Сіту.
Цікаво, що у варіації казки, де Котигорошків двоє, сам опис змія теж містить багато “водних” елементів (“став змій налітати, паруси напускати”). Цікаво тому, що саме водну природу здебільшого мають дракони у азіатській, зокрема китайській культурі. Там вони буквально керують дощами, живуть під водою та можуть бути причиною засухи. Так і тут змій - охоронець водного царства, а царівна - його жертва. Але і Котигорошки непрості, починаючи від їхнього походження, закінчуючи чарівними конями.
Але повернімося до класичного сюжету казки. Котигорошко приходить до лігвища Змія та пропонує йому бити себе першим. Це теж доволі поширений троп, який вчені пов’язують з тим, що змії - це представники “того” або нижнього світу, і разом з їх ударом відбувається символічне переродження героя.
Після змієвого удару настає переродження героя, бо поняття статичної смерті в давніх уявленнях про „той світ” відсутнє. Відтак герой загалом утрачає часовопросторову орієнтацію, бо виходить у позапростір, а відтак стає вічним, безсмертним. Для перемоги над змієм, який власне й утілює собою цю смерть, йому тільки й бракувало цього набутого безсмертя, а отже, було звичайною необхідністю, щоб змій ударив першим.
“Концепції і рецепції”, Віктор Давидюк
Після перемоги над Змієм Котигорошко, якого брати не вітають як героя, а прив’язують до дерева, відчуваючи сором, що він один переміг ворога, вирушає у нову подорож (попередньо кинувши у своїх братів дубом, у якості висловлення невдоволення). Дорогою він стрічає побратимів-богатирів - Вернигору, Вернидуба, Крутивуса. І хоча вони виявляються безпорадними перед карликом із довгою сивою бородою, усі вони мають функції культурного героя, а їх досвід стає застереженням для Котигорошка.
Художник Іван Сулима. Ілюстрації до інтерактивної книги "Котигорошко"
Врешті-решт він спускається “в інший світ”, де за допомогою чарівною булави перемагає дідка, здобуває багатство та одружується на царівні. А тут слід згадати, що горох - це також рослина, яка часто використовується на поминках, і, як пише Віктор Давидюк, “саме ця страва в давніх уявленнях відповідала за повернення колективної сили роду на цей світ”. Полон братів Змієм - це по факту їх смерть, а Котигорошко, народжений з горошини вбирає їх силу. Ну, а народження героя надприроднім чином у подібних казках про героїв вказує, як правило на незвичайне джерело їх сили.
Коза-дереза або класична історія протистояння свійських та диких тварин
Свійські та дикі тварини нерідко зустрічаються у сюжетах українських казок. Ймовірно, такі казки беруть свій початок у енеоліті, коли відбувся поділ праці на землеробство і скотарство, адже часто саме свійські тварини виходять переможцями із протистояння з дикими або знаходять з ними спільну мову за допомогою хитрощів. Такі сюжети уособлюють симпатії авторів казок до свійських тварин, а також бажання підкреслити користь існування тварин поряд з людьми: у оселі, дворі чи хліву.
Коза - частий герой цілої низки казок, найвідоміша з яких - “Коза-дереза”. Що стосується значення слова “дереза”, то воно означає надокучливу людину або сварку. Український письменник, етнограф та фольклорист Олександр Афанасьєв-Чужбинський трактував слово «дереза» як «задирака, капризна».
Нерідко у казках коза зображується як “панночка” - трохи вередлива, має особливе ставлення господарів, а якщо живе одна, то обов’язково гарно вбрана. Віктор Давидюк пов’язує це з тим, що кози, скоріше за все, були приручені людьми пізніше за іншу худобу, і не були так широко поширені, як ті ж корови, тому дозволити їх собі міг не кожний. Походження цієї казки він відносить до доби мисливсько-рільничого господарства. Ймовірно, саме тому хазяїн Кози-дерези, який купляє її на ярмарку, свариться на членів сім’ї за те, що вони погано її доглядали.
Ілюстрації – Л.Ткаченко, “Коза-дереза”, видання 1991 року
Щоправда вередлива коза залишається незадоволеною і доглядом самого господаря, тож тікає від його гніву у ліс. Хитра Коза-дереза захоплює зайчикову хату і успішно залякує лісових тварин, які намагаються повернути житло його законному власнику. Але все ж козу змушує тікати рак, примовляючи:
— А я, рак-неборак,
Як ущипну,— буде знак!
Рак використовує магічну формулу, замовляння, яке перемагає замовляння кози. Опинившись у лісі, мудра коза має тікати, бо зайчикова хата - це не її простір. Її місце як свійської тварини - поряд з людиною, саме в цьому є скотарський підтекст казки.
В казках про свійських тварин також часто є табу: не порушувати заведеного людиною порядку. Тікаючи до лісу, Коза-дереза залишає місце, де їй належить бути, за що настає покарання. Інші популярні мотиви таких казок - не відчиняти двері хижаку або не видавати своєї присутності. Насправді це правила для самих скотарів (бо корова чи коза навряд чи винесуть науку з казки :) ), які регламентують, як слід себе поводити: пильнувати тварин, не пускати хижаків і т. д.
Висновки
Українські казки цікаві давністю своїх міфологічних підтекстів. Від скотарсько-мисливських конфліктів до уявлень про тривимірність світу та родинної обрядовості - вони є невичерпною темою для досліджень та допомагають дізнатися більше про вірування наших предків, їхні погляди на життя та ритуали. Про кожну з вищезазначених казок можна було б розповісти набагато більше, наприклад, про рибальство Івасика-Телесика; не говорячи вже про те, скільки відомих казок також заслуговують уваги.
Ну а поки казочці кінець, а хто слухав - молодець :)
P.S.: Які у вас улюблені українські казки?