Про що розповідають казки і не тільки: ч ...

Про що розповідають казки і не тільки: чаклуни Ісландії

Oct 02, 2023

Ісландія, фото з фотостоків 

Вірування людей, магічні традиції та фольклор цікаві тим, що можуть чудово зобразити певну епоху, дати зрозуміти, чим жили люди: що їх бентежило, як вони ставилися до тих чи інших соціальних класів, які в них потреби та переживання. 


Так, серед записів ритуалів Заходу України століття приблизно ХІХ (хоча записані вони, були, вірогідно, трохи пізніше) можна знайти ритуали про те, як занапастити свою свекруху. Здавалося б: ну чому так зі свекрухами? А річ у тім, що дівчата після весілля переїжджали в будинок свого чоловіка. І лиха свекруха могла перетворити подружнє життя в пекло (згадайте хоча б «Кайдашеву сім‘ю»!) Ось так один ритуал розкриває соціальні проблеми, які існували у суспільстві, відображає переживання, які були притаманні людям певної епохи з огляду на наявні родинні традиції.

Втім, не тільки на прикладі українців ми можемо простежити, як вірування, ритуали чи фольклор слугують відображенням епохи й наявних проблем. Ісландія має з Україною дещо спільне. Адже спочатку вона знаходиться під норвезьким управлінням до XIV століття, а потім потрапляє в залежність від Данії до 1944 року. XVII століття - це взагалі період пітьми для Ісландії. Епоха найбільшого політичного та економічного пригнічення, на яку випадав і голод, і стихійні катастрофи, і, звичайно, найбільший розквіт забобонів.

Але багато в чому Ісландія зовсім нетипова країна.

Крістоф Понс у своїй роботі про окультизм і протестантизм в Ісландії («Occultisme et protestantisme en Islande. Les tendances iconophiles des contextes aniconiques») підкреслюю цікавий момент. Він описує те, як у сучасному Рейк‘явіку щотижня зустрічаються екстрасенси. І хоча сучасний езотеризм пов‘язують з індивідуалізмом, який протиставляється деяким постулатам, що пропонує церква традиційна, всі ці люди не виходили з Лютеранської Церкви Ісландії. Християнство та окультизм, які, ніби, займають протилежні позиції, цілком собі живуть разом на одній території.

Все це наслідок того, що в Ісландії фактично було три релігійні традиції, і до кожної з них, на думку дослідників, ісландці не звикли повною мірою. Так само як язичницькі уявлення довго співіснували з католицькою вірою, знаходячи компроміси в головах людей (так, в деяких замовляннях зверталися і до Одіна з богами Асґарду, і до Христа), католицькі традиції (наприклад, відомі молитви) зберігали свою популярність аж до ХІХ століття.

Трошки зрозумівши історичне тло, звернімося до ісландських казок. На думку Ейнара Олафа Свейнссона, який збирав ісландські казки: «Чимало дізнається про ісландську культуру минулих віків той, хто заглибиться в ісландські народні казки». Один із популярних мотивів ісландських казок - це чаклуни. І одні з найпопулярніших мотивів казок непростого XVII століття - це казки про злих чаклунів. І нерідко злими чаклунами у казках виявляються… пастори.

Стеблін-Каменський у «Культурі Ісландії» описує сюжети таких казок. В одній з них пастир забирає у бідної вдови останню корову як десятину (але на нього звалюється камінь дорогою назад, і корова щасливо повертається до вдови). В іншій казці чорт не може виконати прохання людини, що помирає: привести йому не жадібного священника. Адже знаходить тільки одного у Німеччині, і то до нього неможливо підійти (вірогідно, через його чесність і праведність).


Чорт, якого попросили знайти священника, що не переймається за гроші 

Є ще одна з найвідоміших казок про священників-чаклунів: про Гальдра-Лофта («гальдра» тут мається на увазі чаклуна), який вивчив «Сіру Шкіру» - легендарну магічну книгу, і хотів заволодіти «Червоною шкірою». Втім, єпископа спіткала невдача: інший чаклун-єпископ, щоправда, мрець - Готтскальк - книгу йому не віддав. Лофтур Торстейнссон, до речі, реальна історична особистість. Готтскальк Нікулассон - теж.

Так чому ж у казках ісландців пастори, священники та навіть єпископи постають злими чаклунами? Пояснення цьому доволі просте: у 1540 році в Ісландії, була проведена лютеранська реформа. Монастирі були розпущені, їх майно - конфісковане, а король Данії став верховним головою церкви. У 1550 році був страчений останній римо-католицький єпископ Холар Арасон, який чинив супротив реформі, та двоє його синів. Церковна реформа в певному сенсі була формою політичного контролю, і викликала у деяких ісландців не найприємніші емоції. Руйнування монастирів також негативно позначилося на збереженні важливих культурних пам’яток, які традиційно зберігалися у монастирях. З іншого боку, саме реформа сприяла розвитку церковної літератури ісландською мовою.

Ось так за кожною казкою, легендою або записом з замовлянням може приховуватися величезний історичний контекст, що проливає світло на переживання людей, їх побут, традиції або навіть рефлексії щодо певних явищ чи процесів. 


¿Te gusta esta publicación?

Comprar Hellcat un café

More from Hellcat